Жінки та їхнє вбрання
Хто такі чоліти?
Жінки в польєрах: звідки взялися багатошарова спідниця, маленький капелюх-борсаліно та агуайо, і як колись зневажливе слово стало джерелом гордості.
Забронювати місце на ринзі ↗Жінки в польєрах
Іспанською вони — mujeres de pollera, жінки в польєрах. Це андські жінки, чия культура перебуває між міським метиським світом і сільським корінним, переважно кечуа та аймара, а в деяких місцях — афро-болівійським. Їхнє вбрання виразне: широка спідниця-польєра поверх багатошарових нижніх спідниць, дві заплетені коси та шаль. Чола й чоліта — старші слова на їхнє позначення, і обидва починалися як образи. У Болівії багато жінок повернули ці слова собі, і саме тому чоліти, які займаються реслінгом, використовують їх із гордістю.
Як з'явилося це вбрання
Вбрання має колоніальне походження. Змішана каста чолос з'явилася після іспанського завоювання Імперії інків у XVI столітті. Після великих повстань 1780-х років місцеві звичаї були суворо заборонені. Чолам наказали носити одяг іспанського зразка, а жінкам Ла-Паса, Оруро й Потосі веліли дотримуватися народного вбрання Естремадури. Жінкам в інших регіонах наказали вдягатися в андалузький селянський одяг. Протягом поколінь жінки зберігали й переосмислювали нав'язаний одяг, доки він не став їхнім власним.
Що таке польєра
Спідниця поллера носиться поверх однієї або кількох нижніх спідниць, які називаються енаґуас, і з достатньою їх кількістю вона утворює форму дзвона, як спідниця з обручами. Зверху одягається светр або блуза, потім шаль, закріплена шпилькою, і фартух поверх спідниці. Волосся заплітають у дві коси, що спадають на спину. Саме завдяки спідниці силует чоліти-борчині неможливо сплутати на ринзі. Пишніша спідниця зазвичай вважається кращою, а деталі вбрання різняться від регіону до регіону.
Капелюх-борсаліно
Капелюх-борсаліно, або бомбін, — типовий головний убір жінок у поллера в Ла-Пасі, Оруро та Потосі. Капелюхи італійського виробництва вперше почали продавати на Альтіплано наприкінці XIX століття. У Ла-Пасі капелюх маленький і тримається на верхівці голови, а не щільно облягає її, тож власниці доводиться його балансувати. Популярна історія приписує одному продавцю капелюхів продаж партії замалих капелюхів жінкам у 1920-х роках. Інше поширене повір'я тлумачить положення капелюха як сигнал: рівно вдягнений капелюх — для заміжньої жінки, зсунутий набік — для незаміжньої.
Аґуайо та тульма
Аґуайо — це ткана хустка, яку носять на плечах. Жінки використовують її для перенесення речей чи дитини або як пелюшку. Тульма — це прикраса для волосся з бісеру, традиційно виготовлена з вовни лами або вікуньї та вплетена в коси. У Ла-Пасі жінки віддають перевагу природним відтінкам. Обидва предмети показують, чому вбрання поллера — це більше, ніж спідниця й капелюх: кожна деталь має своє призначення, і багато з них несуть значення, що різниться від регіону до регіону.
Від виключення до спадщини
Протягом значної частини XX століття жінки в поллера зазнавали виключення. Навіть після революції 1952 року жінкам у поллера, які перебиралися до міст, було заборонено відвідувати такі публічні місця, як площа Мурільйо, і їм часто відмовляли в обслуговуванні в крамницях, автобусах і таксі. До 1970-х багато з них працювали вуличними торговками або трудовими мігрантками. Ситуація змінилася після 2005 року. Дискримінацію щодо жінок у поллера було заборонено Законом проти расизму 2010 року, а в жовтні 2013 року місто Ла-Пас оголосило чола пасенья частиною своєї нематеріальної культурної спадщини. Конкурс краси «Чоліта Пасенья» тепер включає народні танці та виступи мовою аймара.
За межами рингу
Борчині — не єдині жінки, які використовують поллера у спорті та публічному житті. Чоліти-альпіністки підкорюють гори у спідниці, а клуб скейтбордисток у Кочабамбі катається на скейтах у ній. У 2013 році місто Ель-Альто найняло чол як регулювальниць дорожнього руху в традиційному вбранні. Жінки в поллера увійшли до юриспруденції, уряду та журналістики з 2000-х років. Серед них — голова установчих зборів, відома шеф-кухарка та журналістка. Такі групи заявляють, що відстоюють культурну спадщину та розширення прав і можливостей корінних жінок, і борчині поділяють цю мету.
Побачити вбрання на шоу
На шоу боротьби чоліт вбрання — це перше, що ви помічаєте, і останнє, що вам слід сприймати як належне. На ринзі ви бачите поллера, коси та шаль. Кажуть, що учасниці знімають капелюхи, шалі та прикраси перед поєдинком, тож те, за чим ви спостерігаєте, — це спідниця та блуза. Запитайте себе, що кожна деталь означає для жінки, яка її носить. Гід або ведучий можуть пояснити, а цифровий путівник, що додається до деяких бронювань, містить інтерв'ю з борчинями та засновницями.
Джерела